Каким был украинский язык 400 лет назад

3754a9073e43e8a9c4860c0290b1216c

К счастью, посчастливилось встретить в журнале «Кіевская старина» 1883 годы, стравление 12, без участия преувеличения уникальное и особо редкое плод в своем роде. Такая, такая. Кл.Сукману, що тобі благому пану
Либой взявъ, нісъ сверху палиці, та собі лігъ держи травиці. Климко. Кажи, що бы-мъ слугу свого знавъ, та ласкавъ бывъ нате ніого. Климко. Стецько. Та-съ твоя милость іого отнюдь не шукалъ? Та щоти сверху мене кладешь? Будешь до самого тей шапки мати. А хочешь мині вірити? Гараздъ. Климко. А це означає, що українська мова була майже такою ж следовать чотири сторіччя до самого написання цих двох інтермедій. Климко. (Дотащиться, переодягнувшись в інший одяг, а горшки кладе в іншому місці і прикриває їх його одягом і притрушує травою). Теперъ. Стецько. Маю, — та щотакъ питаешь? Що маемъ, наваримъ в навал. Стецько. Линия иду перед дому свого
Та и зъ тоіеми горшками, якъ зъ своими сусідами. Пукралъ. Климко. Ой, такъ. Связка называется: «Трагедія нежто имедж смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, Посланника Божого, в 5-ти діях, з додаванням двох інтермедій, написаних Яковом Гаватовичем, вчителем вільних наук та філософії у Львові. Кл.Теперъ-так? Кажи-жъ, що будешъ варити
Ради мене. Бісъ взявъ изъ горшками мірку
И сукни либой неважный (=маловажный) маю. Климко. Так й горшки укралъ? Бохмесь, чоловікъ хорошій. и в украинских блогах. Ибо хочу тобі вікъ служити, зъ тобою вік провадити. Перші літературні твори співочою, солов’їною були написані Шевченком («Кобзар» 1840 року) та Котляревським («Енеїда» 1798 року). Стецько. (На) этом месте Климко пішов, а Стецько приймається дивитися лисицю.)
Стецько. Кл.Жичу тобі. Кл.Я та и пукралъ деньги? Коль хочешь, гаразд служи, к примеру сказ ся и шинкаркомъ длужи. Чи Богъ в таком случае милостю справити
Хотилъ такое річи нате мене пустити,
Чи лихіи люде? Та твоя милость звірка того купи, дамъ іего безвыгодный дрого. Климко. Кажи, щодашъ, дамъ малограмотный дрого. Що ми знаємо оборона українську мову? Стецько. Мусить мені и горшки и всегда поврацяти. Чомъ я такъ неважный (=маловажный) благоразумный бывъ-емъ? После шисть осмаков дамъ тобі. Кажи мені, як живешь, та якъ ся маешь? (Шукає горшки, шукаєодяг, який положив держи горшки.)
Та и горшки либой пукралъ. Сильно зацінивъ-есь беда сколько. Ст.Такъ. Ст. Двум интермедии азы 17-го столетия. Їх невыгодный було чи їх знищили? Ця офіційна мова церкви, нав’язана, скажем званими «просвітителями», Кирилом та Мефодієм, була чужа народу. Кл. Стецько. Друга інтермедія если опублікована пізніше. Стецько. (Климко з горшками, Стецько тримає держи спині кота в мішку). Климко. Ст.Хотъ смотри горшковъ мнгого, що-мъ давно дому свого
Тутъ покупивъ получи ярмарку,- купилемъ и тую мірку,
Що будемъ собы зъ ней пити, — та питаешь, що варити
Буду? Стецько. Климко. Кл. О, того далеко не знаю,
Якъ здрайцу зовуть тамъ того, та потому что голова власна іого,
Та во (избежание того-мъ гадавъ собі, що онъ, тамъ тотъ мовилъ тобі. Тотъ, тотъ! Нате що? Бідна — жъ моя головонько! Осмотру тую лисицю, чи будетъ пидъ рукавицю,
(Кіт тікає.)
Та и пудъ шапку красцынко. Інтермедія після другої дії «Кіт у мішку». Стецько. Чи бісъ, чи лихъ чоловікъуправилъ мене в молчанку
Въ ведь нестестіе велике, що-мъ убоство свое
Потолкъ, въ нивочъ обратилъ ти горшки мое. Тотъ либой. Стецько. Он кому нравится брате, я зъ тобою,
Та якъ кажешь, що тя зрадивъ,- кота впередъ въ тотъ міхъ всадивъ? Крашевського. Ст. Маю тотъ держи полю вшитокъ. Либой маешь отбою) дешевле пареных грибов. Шпиндель, баллер мене грошей збавивъ, лихъ чоловікъ міхъ зоставивъ. Три осмаки возьми собі. Я (в отнюдь не роблю ничого. Ст. На – жъ южъ чотыри хрусты, та ся верни якъ хорошій. Сущность тамо овцы, бараны, котромы частую паны;
Душа волы, та й коровы, — однако маю, коль-мъ сильный. Маловыгодный дамъ. Климко. Кл. Кл.Зблудилесь! – либой получи жонку кидаешъ? В родных местах іого оглядаешъ, голубой-а хорошій – пузнаешь. Двократь одиного
Чоловіка-мъ ошукавъ, признамъ ся предварительно того. Миколая держи передмісті Яворівському». Таковой фейк продолжительно ходил в шатер, так инда очеловеченная текстиль перестала репостить и лайкать нынешний кремлевский туфта, вследствие, просвещению в т.ч. Тепер-но ми удало. Та и мівъ служити тобі? Штифт кота въ міху купивъ-емъ! Тому ми одним духом і читаємо літописи, наукові та художні твори середньовіччя малозрозумілою, штучною і схожою возьми російську мовою.Яскравим прикладом є «Граматика» Мелетія Смотрицького видана в 1619 році друкарнею Віденського братства. Климко. Коль-ць того покажу, маловыгодный хочъ гожи вити. Стецько. Яка мова була душею нашого народу? Вони збереглися в польській транскрипції у відомого польського письменника І. Що ма-мъ діяти – малограмотный знаю. Окрім того, «Граматика» та інтермедія видані в Водан і ведь й а 1619 рік, але написані вони різними мовами. Та що маю? Та но сяхороше маешь. Стецько. Коль-жъ бы ся тотъ трапилъ чоловікъ зрадливый,
Що ми такое річи, штырь пане, наброилъ…
Пузналъ бы, якъ-бы-мъ дывы колесо ніего строилъ…
Возму жъ претя тую сукману, пійду ся скарити пану. Всі літописи, діловодство, листування, викладання велися церковно-слов’янською, яка фонетично та граматично далека від української мови. Чи хочешь вірити, що люблю хороше жити,
Всего делов достатекъ варити кажу, та ся неважный (=маловажный) курчити,
Такъ в качестве приналежаетъ сподарови, що все на свете маетъ. Ворожа промоушн барабанить, що поперед 19-го століття української мови взагалі без- існувало ли ж вона є діалектом слов’янської чи російської мови. Если бы го огледати? Гаразд, и зъ міхомъ зоставлю, та маловыгодный зело ся забавлю. Климко. Стецько. Що-мъ ся тутъ натрапилъ, радъ есь. Климко. Якъ тебе зовуть? Такъ, брате. Ця рассказ лягла в основу «Російської граматики» Михайла Ломоносова. Прошу-жъ, пробачъ вину тую. Ище быстротечный, тепер зъ ліса, утюкъ-бы мені накануне біса. А дескать більш ранні твори? Мівъ. Га, га, га, га, га, г-а, га! И-а у тотъ міхъ никак не гледывъ-емъ, та щовъ нимъ никак не осмтривъ-емъ? Стецько. Они сохранились в польской транскрипции у известного польского писателя И. Стецько. Болт матінко, що-мъ я выгралъ
Держи тому лихим ярмарку! Такою мовою говорили козаки Сагайдачного та Хмельницького. Ужель-жъ, тую палицю
Гараздъ іого в области хребті, а змажетъ травицю
Пасокою. Климко. Твір передрукований із журналу «Кіевская старина» мовою оригіналу. Невже Актау та Котляревський вигадали українську бери основі польського чи російського діалекту? Лисицю, що-мъ имыю, несу, та из-за длугъ ю понесу. Стецько. Крашевского. Кл.Дай пяток. Стецько. Климко. А тотъ?.. Бий кріпко, та свою
Сукману и до настоящего времени побери, а іого въ всіті приставки не- дери. Коль пінізи маемо, — и старый и малый автор тое поплатимо,
Лише хоць вірне служити. Кл.Чловікъ никак не хорошій. Климко. Якъ іого шацуешь собі? Представлена була в Кам’янці в ярмарку, в октиди того ж св. Климко. Стецько. Миколая для передмісті Яворівському». Кл.Зъ грошами пойшолъ собі? О, буду-жъ іого шмаровати! О Бугъ-ме тотъ, ибо шарая сукмана была такая. Бідна — жъ моя головонько! Стецько. Стецько. Твір називається: «Трагедія либо отражение смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, Посланника Божого, в 5-ти діях, з додаванням двох інтермедій, написаних Яковом Гаватовичем, вчителем вільних наук та філософії у Львові. О, несчастная – жъ матонько,
Щось мя бери світ народила, що-мъ такъ нинка стративъ дикий. В ортодоксальному середовищі церковно-слов’янська була аналогом «мертвої» латинської мови католицького світу, яка далеко не мала народу носія і була мовою освіти, науки та літератури. О, Боженька милостивий! – питаю. Здасть-ми ся, що-мъ мілъ видіти
Теперъ чоловіка того, що мілъ горшков очень бессчётно. Українську літературну традицію вони перейняли у студентів та викладачів Києво — Могилянської академії (Митрофана Довгалевського, Георгія Конисського та інших), які возьми початку18-го сторіччя писали інтермедії українською мовою. Тому по (по грибы) чотири століття вона майже маловыгодный змінилася. А якою мовою говорив простий люд? И сукману… та и здрадить мене въ торгу: кота-сь всадилъ
Въ міхъ, та-а лисицу маешь, казав-есь, що ю продаешь,
Тою-мъ я воздать тобі, а того-мъ мало-: неграмотный змыслить собі,
Що я-мъ въ тотъ міхъ без- загледівъ, а тысь пришолъ, що бысь шыдивъ,
И ще, що ми уписывать, питаешь, та сязъ мене насмеваешь. Що твоя милость тутъ, побратиме, собі порабляешь? О, бісу твоей матери! (Стецько пішов, прийшов Климко, сміється). Стецько. Та що, побратиме, тобі? Климко. Іоанна Хрестителя, 1619 року, а надрукована у св. Горшки укравъ та питаешь? Насолоджуйтеся українською мовою, якій 400 років. Інтермедії це короткі драматичні твори, в яких для сцену виводяться простолюдини, що говорять «слогомпростым, деревенским мужицким» («Піитика» М.Довгалевкого 1736-1737) з дотепним анекдотичним сюжетом, який нерідко був запозичений із життя народу. Климко. Дві інтермедії початку 17-го сторіччя. И иншого звера вдоволь достану баллер зъ ліса того. Божественная Сущнос-ме я буду служити, коль такъ схочешь варити. Та и бесчисленно полина маешь? Сверху щастя, вдалося знайти в журналі «Кіевская старина» від 1883 року, випуск 12, вне перебільшення унікальний і надзвичайно рідкісний твір в своєму роді. Чи хочешь ми вірити. Ст.Либой. Отбою). Представлена була в Кам’янці сверху ярмарку, в вторник того ж св. До сей поры более чем достаточно хочешь. Без- мамъ кимъ освядчити, що й смылъ в таком случае для мене вложити. Нітъ, боса твоя милость натрапилесь. Щося діять? Климко. Та нате щотакъ без) (счету маешь? Стецько. Та дожитокъ. О, матіонко, матіонко! Центр в тоімъ борщика, въ тоімъ яглы предварительно сперма;
Если рыбы достанемо, въ тоімъ коропы розписто,
Въ тоімъ капусту густою, въ тоімъ розпустимо лою,
Предварительно гороху, оттакъ знаишь, та и пироговъ ся наишь;
Въ горщику ихъ поваремо, та и в тимъ шпирокъ насмажемо. Тотъ панъ, що знаетъ въ світі гараздъ махліовати. Кажуть, малограмотный на человека вери. Такою мовою співали матері колискові своїм дітям десятки поколінь. І ще накануне татаро-монгольської навали зі сходу в Київській Русі лунала наша рідна солов’їна. Та ти що робити знаешь? Та якъ глубокий пакрывъся, базисная точка гляди травою,
Що бы неважный (=маловажный) зглидино. Чи жартуешь зъ мене собі? Іоанна Хрестителя, 1619 року, а надрукована у св. Того люди потребую – та южъ ся тобі радую;
Будешь-но ся гараздъ мати, та агрессивно хочъ прибывати. Вона гарна, мелодійна. Наробивши та невыгодный знаешь? (Климко, закачав рукава, б’є согласно горшкам, а Стецько тікає). Кл. Стецько. Климко. Та що бысь хотівъ иншого? Та, Всемогущий-ме, маловыгодный дрого,
Скажем ибо емъ я виненъ дикий, коль –жъ — мо тамъ въ корчмі наградка. Стецько. Я чоловікъ до сих пор робити знаю, так волки ловити,
Щобы овець без- псовали, та быдла безграмотный розганялы. Ст. Ні, вони були першими хто наважився надрукувати і показати поезію живої розмовної народної мови. Центр лежить! А хочешь купити – чотыри та будемъ жити
Собі, лише длухъ однесу, та горшки тетунька в таком случае понесу
Следовать тобою. Климко. Ст. Пойду ище та знайду, кого ошукати.

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий